У XII столітті в результаті взаємодії різноманітних культурних традицій - слов'янської, античної, близькосхідної, ранньохристиянської, "гібридної" євразійської - у Чернігівських землях почав розвиватися особливий художній стиль, що нагадує романський. Найбільш яскравим його зразком є рельєф, що прикрашав наріжний камінь Борисоглібського собору. Він зображує Чернігівського Звіра, фантастичну істоту з головою собаки, парою лап, пташиними крилами і оповитим лозою лускатим тулубом, що закінчується зміїним або риб'ячим хвостом.

       Згусток могутнішої міфопоетичної енергетики Чернігівського Звіра не має собі рівних в усій Східній Європі. Передісторія образу сягає в глибину тисячоліть. Древні індоєвропейці вірили, що Всесвіт складається з трьох рівнів: Небес, Землі і Підземного світу. Символом Верху, посланцями Бога Неба були птахи. Серединний рівень представляла Богиня Мати-Земля, що символізувала не тільки з життя, але і смерть і (тому) могла поставати в образі хижого звіра, у тому числі собаки. Втіленням Низу був змій, що також асоціювався як з родючістю, багатством, життєвою силою, натхненням, так і з бідою, хворобою, смертю.
       Всі три рівні з'єднувало Світове Дерево, що росло в центрі Всесвіту, корені якого проникали в Нижній світ, а крона - у Небеса. Тема Світового Дерева притаманна практично всім культурам світу, вона чітко просліджується в українських казках, колядках, у геніальному давньоруському творі "Слові о полку Игоревім", де поет Боян "розтікався мислію по древу". У зображенні Чернігівського Звіра Світове Дерево постає як виноградна лоза. Так образи представників усіх трьох рівнів Всесвіту зливаються в одну істоту, що втілює Космос як живий організм. Такі уявлення про Космос, відомі в багатьох міфологічних системах, були успадковані філософією і залишалися актуальними аж до Новітнього часу
       У літературі білокам'яний барельєф з Борисоглібського собору називають Симарглом (Семарглом). Якщо коли-небудь буде доведено, що це дійсно так, то Чернігівський Звір стане єдиним зображенням того слов'янського бога-пса. На Чернігівського Звіра надзвичайно схожі різьблені "дракони" соборів, збудованих у XII в. у Галичі (Україна) Кракові (Польща), Хамерслебені та Кведлинбурзі (Німеччина). Та Чернігівський Звір утілює не тільки могутність і силу, але і готовність негайно вступити в битву з Хаосом. У якості ж символу він стоїть незрівнянно вище традиційних геральдичних тварин, а пластична краса, промовистість і цілісність образу "неможливого" Чернігівського Звіра свідчать про єдність та гармонійність світу наших предків.